Seit einiger Zeit kursiert eine neue Idee durch amerikanische Chefetagen und Companys: Arbeitsbesprechungen, Teamsitzungen und Präsentationen seien ab jetzt nur noch in Form von “topless Meetings” erlaubt. Irritiert wird sich so mancher und mehr noch so manche fragen, ob dies im Zuge einer überraschenden Libertinage der amerikanischen Gesellschaft etwa bedeute, man konferiere ab jetzt nur noch oben ohne?…
Dieser Gedanke kann im Wissen um die Prüderie der amerikanischen Gesellschaft gleich wieder verworfen werden. Nein, nicht ohne Oberhemd, sondern ohne ‚Lap-Top’ sollen Meetings zukünftig abgehalten werden. Denn diese und artverwandte Gadgets wie iPhone, Sidekick und Blackberry verderben die ohnehin nicht sonderlich gute Kommunikationskultur, die gemeinhin in Sitzungen dieser Art herrscht. Da werden während der Besprechung eifrig E-Mails gecheckt, wird gechattet, gesimst, gegamed und geblogt. Die Augen auf dem Monitor und auch die Gedanken ganz bestimmt nicht dort, wo sie eigentlich sein sollten – nämlich im Meeting. Daher denkt man in so manchem, vor allem online-nahen Unternehmen daran, Mitarbeitern in Meetings den Gebrauch drahtloser Informationstechnologien gänzlich zu untersagen.
Mit dieser Maßnahme hoffen die Fürstreiter des Topless-Konzepts nicht allein, den Symptomen von geteilter Aufmerksamkeit, mangelnder Konzentration und dadurch bedingter sinkender Produktivität von Meetings erfolgreich entgegenzuwirken. Auch der soziale Faktor, der durch den Einzug der mobilen Online-Services merklich gelitten hat, hofft man durch die verordnete Abstinenz zu stärken. Schließlich handelt es sich auch um eine Frage mangelnder Wertschätzung, wenn einer sich vorbereitet und zu anderen spricht, während die nach Kinoprogramm und den neuesten Börsenkursen googlen.
So in etwa lautet der Tenor einer Diskussion, die im letzten Jahr vor allem durch einen Blogbeitrag mit dem vielsagenden Titel „My personal war against Crackberry“ angestoßen wurde. Der Autor Todd Wilkens, Chef einer Design-Agentur in San Francisco, ist der Ansicht, dass eine effektive Arbeitssitzung kaum noch möglich sei, wenn die Teilnehmenden eben nur teilweise präsent seien. „Unvollständige Aufmerksamkeit führt zu unvollständigen Resultaten“, meint Wilkens und fasst die Inhalte der Topless-Philosophie sogar in einem kleinen Meeting-Knigge zusammen. Regel zwei: Einer muss sich im Namen der Produktivitätssteigerung unbeliebt machen und den anderen ihre mobilen Spielzeuge aus den Rippen ziehen. Aber auch wenn sie zunächst meckern - insgeheim sind die Online-Junkies dankbar dafür, ein paar Stunden von ihrer Sucht befreit worden zu werden. | Нова ідея захопила останнім часом керівників американських компаній: відтепер наради, засідання та презентації дозволені лише у формі «топлес». Хтось просто спантеличений такою звісткою. А дехто намагається збагнути, чи дійсно тепер, на хвилі раптової лібералізації американського суспільства, робочі наради слід відвідувати виключно без верхньої частини одежі?... Та навряд чи таке можливо у американському суспільстві, добре відомому своєю надмірною благопристойністю. Ні, не без топів (чи то пак сорочок), а без лептопів мають проводитися наради у майбутньому. Адже ці та інші подібні новинки на кшталт iPhone, Sidekick чи Blackberry псують і так не дуже добру культуру спілкування, що зазвичай панує на них. Присутні завзято переглядають електронну пошту, нишпорять чатами та блоґами або бавляться мобільними іграми. А прикутий до монітору погляд означає, що й думки, безсумнівно, не там, де вони мали б бути – себто на нараді. Тому чимало компаній – причому насамперед тих, котрі вважаються основоположниками сучасних інтернет-технологій – мають намір остаточно заборонити своїм співробітникам користуватися пристроями бездротового зв’язку під час засідань. Прибічники концепції «топлес» сподіваються, що такі заходи допоможуть не лише успішно подолати прояви неуважності й недостатньої зосередженості та спричинене ними зниження ефективності нарад. Прийняте обмеження має призвести ще й до зміцнення соціального чинника, що неабияк потерпав через активне застосування мобільного Інтернету. Зрештою, перегляд анонсів кінострічок чи перевірка біржових курсів під час доповіді є проявом неповаги до людини, котра згаяла час і зусилля на підготовку до виступу. Ось, коротко, суть дискусії, яка розгорілася минулого року після публікації блоґ-повідомлення з красномовною назвою «Моя особиста війна проти Crackberry». Його автор, Тод Вілкенс, керівник дизайнерської агенції з Сан-Франциско, вважає, що нарада не може бути ефективною, якщо учасники присутні на ній тільки частково. «Недостатня увага веде до недостатніх результатів», - стверджує Вілкенс і навіть об’єднує принципи філософії «топлес» у так звані «Правила хорошого тону під час нарад». Ось про що говориться у другому правилі: «Заради підвищення ефективності нарад хтось мусить наважитися заборонити мобільні іграшки. Навіть, наживаючи собі при цьому ворогів. А жертви «інтернетоманії», нехай як би вони не обурювалися спершу, згодом у глибині душі будуть вдячні за те, що їх на декілька годин звільнили від залежності».
|