Over the course of many years, without making any great fuss about it, the authorities in New York disabled most of the control buttons that once operated pedestrian-crossing lights in the city. Computerised timers, they had decided, almost always worked better. By 2004, fewer than 750 of 3,250 such buttons remained functional. The city government did not, however, take the disabled buttons away—beckoning countless fingers to futile pressing.
Initially, the buttons survived because of the cost of removing them. But it turned out that even inoperative buttons serve a purpose. Pedestrians who press a button are less likely to cross before the green man appears, says Tal Oron-Gilad of Ben-Gurion University of the Negev, in Israel. Having studied behaviour at crossings, she notes that people more readily obey a system which purports to heed their input.
Inoperative buttons produce placebo effects of this sort because people like an impression of control over systems they are using, says Eytan Adar, an expert on human-computer interaction at the University of Michigan, Ann Arbor. Dr Adar notes that his students commonly design software with a clickable “save” button that has no role other than to reassure those users who are unaware that their keystrokes are saved automatically anyway. Think of it, he says, as a touch of benevolent deception to counter the inherent coldness of the machine world.
That is one view. But, at road crossings at least, placebo buttons may also have a darker side. Ralf Risser, head of FACTUM, a Viennese institute that studies psychological factors in traffic systems, reckons that pedestrians’ awareness of their existence, and consequent resentment at the deception, now outweighs the benefits. | Протягом багатьох років, не піддаючи це широкому розголосу, влада Нью-Йорка деактивувала більшу частину кнопок, які використовувалися для управління світлофорами на міських пішохідних переходах. Комп'ютеризовані таймери, вирішила влада, в більшості випадків працюють краще. Станом на початок 2004 року з 3250 таких кнопок робочими залишилося менше 750. Однак деактивовані кнопки не були зняті, і численні пішоходи продовжили їх натискати, але безрезультатно. Спочатку кнопки залишили через високу вартість їх зняття. Згодом виявилося, що навіть у непрацюючих кнопках є сенс. Пішоходи, які натискають кнопку, менш схильні переходити дорогу до появи зеленого чоловічка, зазначає дослідниця Таль Орон-Гілад з Університету імені Бен-Гуріона в Негеві, Ізраїль. Вивчаючи поведінку на пішохідних переходах, вона прийшла до висновку, що люди більш охоче виконують вимоги системи, на роботу якої, як їм здається, можуть впливати. Непрацюючі кнопки дають такий ефект плацебо, тому що людям подобається відчуття контролю над використовуваними системами, пояснює Ейтан Адар, експерт із взаємодії людини і комп'ютера з Мічиганського університету, Анн-Арбор. Доктор Адар розповів, що його студенти зазвичай створюють програмне забезпечення з активною кнопкою «Зберегти», єдине призначення якої — заспокоїти тих користувачів, які не знають, що всі їх натискання на клавіші автоматично збережуться в будь-якому разі. Він пропонує сприймати це як маленьку брехню заради блага, яка компенсує непривітність світу комп'ютерів. Це одна точка зору. Однак, щонайменше на пішохідних переходах, кнопки-плацебо можуть також мати негативний ефект. Ральф Ріссер, керівник віденського інституту FACTUM, в якому вивчають психологічні фактори в системах дорожнього руху, вважає, що поінформованість пішоходів про існування таких кнопок і обурення через обман наразі переважують їхню користь. |